Світ, що оточує людину, наповнений безліччю інфекційних агентів, котрі мають різні розміри, форми, будівлю та руйнівну здатність. Вони були б раді використовувати нас для розмноження своїх “паразитарних генів”, якби ми в свою чергу не виробили цілий ряд захисних механізмів. Дія цих захисних механізмів забезпечує виникнення імунітету до інфекцій.

При потраплянні мікроорганізмів в організм людини в дію вступають два способи захисту – руйнування розчинними хімічними факторами типу бактерицидних ферментів та фагоцитоз (“поїдання” клітинами – фагоцитами).

Контроль за інфекційними захворюваннями досягається різними шляхами. Одним з них є стимуляція імунітету. Для цього використовується вакцинація.

Ціль вакцинації – створення специфічної несприйнятливості до інфекції, обумовленої наявністю високого рівня антитіл та популяції імунокомпетентних клітин, які при повторному контакті з антигеном швидко проліферують. Імунізація як первинний контакт з антигеном повинна бути нешкідливою, і проблема приготування вакцин в цілому зводиться до виділення проективних антигенів, позбавлених реактогенності.

Наявність імунітету у населення здатно запобігти розповсюдженню захворювання, коли зменшується частота зараження серед осіб, що контактували з кожним хворим. В цьому випадку епідемія припиняється. Зворотній приклад - локальні спалахи інфекційних захворювань серед груп населення в разі відмови від імунізації.

Специфічна профілактика (вакцинація) може мати дві задачі: забезпечення індивідуального захисту осіб, котрі щеплюються, та створення популяційного імунітету при охопленні щепленням 95-97% підлеглих  контингентів.

При інфекціях з найактивнішим повітряно-краплинним механізмом передачі часто єдиним способом запобігання розповсюдженню захворювань серед населення є використання специфічної профілактики.

Необхідно використовувати вакцинацію навіть при невисокій захворюваності, коли відсутні інші засоби втручання в епідпроцес, проти тих нозологій, для котрих характерні тяжкий перебіг, відсутність ефективних способів лікування, висока інвалідність та летальність (поліомієліт, правець, дифтерія тощо).

Завдяки імунізації в світі ліквідовано натуральну віспу, зведено до поодиноких випадків в окремих регіонах захворюваність на поліомієліт, дифтерію тощо, наближено питання ліквідації кору в Європейському регіоні.

У Голосіївському районі м. Києва не реєструються випадки поліомієліту, дифтерії, краснухи. У 2017р. до поодиноких випадків зведено захворюваність на кір (6 випадки), епідпаротит (2 випадки), кашлюк (11 випадків).

Однак в районі відмічається значне зниження популяційного імунітету в останні роки, що пов’язано із зменшенням охоплення щепленнями населення району (менше 50% у 2013-2016 р.р.).

Це було пов’язано з наявністю медичних протипоказів та відмов батьків від імунізації дітей, а також не регулярним постачанням імунобіологічних препаратів до закладів охорони здоров`я  району.

Зростання кількості осіб, незахищених від тяжких інфекційних хвороб, призведе до появи та збільшення найближчим часом захворюваності на туберкульоз, правець, кір, краснуху, поліомієліт тощо.

Враховуючи, що імунізація захищає мільйони людей від хвороб та інвалідності і стає надійним засобом активного довголіття, жодна країна світу не відмовляється від імунопрофілактики, страхуючи себе від епідемій.

З метою привернути увагу до колективних дій, необхідних для захисту кожної людини від вакцинокерованих хвороб, щорічно в останній тиждень квітня проводиться Всесвітній тиждень імунізації.

Тема цього року: “Наш спільний захист, #Вакцинадіє”. Це заклик до людей на всіх рівнях – від донорів до широкого загалу – робити більше для розширення охоплення імунізацією, щоб забезпечити добробут кожного з нас.

Епідвідділ ВП Голосіївський МВ (ф) ЛД                                                                               О.Л. Громашевська