ВСУ вказав, що не враховується при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу
ПРАВОВІ ВІСТІ
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у гражданскмі справах 14 вересня 2016 розглянув справу № 6-419цс16 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
За правилами частини другої статті 235 КЗпП при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати.
З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні ) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).
Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають обліку (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій і т.п.) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу .
Про таке застосування положень частини другої статті 235 КЗпП, статті 27 Закону «Про оплату праці» та Порядку зазначено в постановах Верховного Суду України від 23 січня 2011 року (справа № 6-87цс11), 16 грудня 2015 року (справа № 6-648цс15) .
У переглядається справі суди допустили помилку в застосуванні зазначених правових норм і не врахували, що розділом III Порядку передбачені виплати, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу, а саме виплати, нараховані позивачеві у зв'язку з перебуванням у відпустці і на лікарняному, які помилково були включені при нарахуванні зазначеної виплати, яка, в свою чергу, була помилково обчислена шляхом множення на число календарних, а не робочих днів.
Всі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUM, створеної для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ або придбайте VERDICTUM.
Праця та зайнятість
Сайт "ЮРЛІГА"
